Семюел Беккет (1906—1989) — один із найвідоміших представників авангардної літератури ХХ століття, лауреат Нобелівської премії 1969 року. За насиченістю слова його порівнюють з Джойсом, а за вмінням показати марність і безвихідь людського існування – з Кафкою. Персонажі роману - своєрідний паноптикум неймовірних у своїй безглуздості особистостей. Беккет як би препарує героїв, виставляючи напоказ непривабливі, гидкі, але часом кумедні сторони їхньої душі, роблячи це з симпатією та іронічною ніжністю. Роман пронизаний якимось особливим, похмурим гумором. У ньому смішні, доведені до абсурду ситуації, як правило, закінчуються трагедією... Беккет був людиною неймовірно ерудованою, тому його романи сповнені всіляких алюзій, натяків, посилань на тексти, про які читач може навіть не мати уявлення.