Спогади Ходоровського про його досвід роботи з Майстром Такатою та групою мудрець-чарівниць, які вплинули на його духовний ріст• Розкриває, як Ходоровський звертає той самий безжалісний духовний зір, який бачив у Ель-Топо, до власних духовних пошуків• Показує, як духовне розуміння автора та прогрес неодноразово каталізувався мудрими шаманками та цілителями. У 1970 році Джон Леннон представив світові Алехандро Ходоровскі та фільм «Ель-Топо», сценаристом якого він знявся та був режисером. Фільм та його автор миттєво стали іконою контркультури. New York Times сказала, що фільм «вимагає бути подивитись», а Newsweek назвав його «Надзвичайним фільмом!» Але це був лише початок історії та суперечок El Topo, а також подорожі його геніального творця. Його духовні пошуки почалися з японського майстра Еджо Такати, людини, яка познайомила його з практикою медитації, дзен-буддизму та мудрістю коанів. Проте в цій автобіографічній розповіді про свою духовну подорож Ходоровскі показує, що це була невелика група мудрих жінок, далеких від світу буддизму, які присвятили його і навчили, як застосувати на практиці мудрість, яку він навчився від свого вчителя. Під керівництвом Такати Ходоровскі став учнем художниці-сюрреаліста Леонори Керрінгтон, таким чином розпочавши подорож, у якій життєво важливі духовні уроки передавали йому різні жінки, які були майстрами своїх ремесел. Серед цих жінок була донья Магдалена, яка навчила його «ініціатиці» або духовному масажу; потужна мексиканська актриса, відома як Ла Тигреса («тигриця»); і Рейна Д’Асія, донька відомого духовного вчителя Г. І. Гурджієва. Інші важливі мудреці на духовному шляху Ходоровського включають Марію Сабіну, жрицю священних грибів; цілитель Пачіта; та чилійська співачка Віолета Парра. Навчання цих жінок дозволило йому скинути емоційну броню, яка перешкоджала його просуванню на шляху духовного усвідомлення та просвітлення.