Видатний датський мислитель Серен Кьєркегор (1813-1855) може безперечно вважатися предтечею екзистенційного філософствування; крім того, його ідеї вплинули на "діалектичну теологію" Карла Барта, на філософську антропологію, персоналізм та інші течії, де акцент переноситься на особисте присвоєння певної істини, на напружене, особистісне переживання і конструювання смислів. Трактат "Поняття страху" опубліковано К'єркегором у 1844 р. під псевдонімом Вігілій Хауфнієнсій. Цей психологічний нарис цілком присвячений проблемі первородного гріха, що лежить в основі страху. К'єркегор був першим філософом, що розмежував "страх-боязнь" (Frygt), тобто страх, якому ми можемо знайти конкретну причину, і болісний, смокче людини зсередини страх-запаморочення (Angest), - страх перед Ніщо, позбавлений раціональних пояснень. Незважаючи на псевдонаукову форму, сам К'єркегор відносив "Поняття страху" до своїх "легковажних творів". Мабуть, тут уперше в новітній теологічній літературі докладно розглянуто проблему чуттєвості, еротики та сексуальності з позиції християнської догматики. Видання адресоване викладачам та учням, богословам, філософам та культурологам; воно буде цікаве історикам європейської культури та релігійної думки, а також ширшому колу читачів - любителів та справжніх поціновувачів філософської есеїстики.