Життя Вілли Дрейк йшло від віхи до віхи. 1967-й: вона школярка і намагається якось примиритися із раптовим зникненням матері. 1977-й: студентці Віллі роблять пропозицію руки та серця. 1997-й: молода вдова намагається зібрати своє життя, що розлетілося на уламки. 2017-й: Вілла прагне стати бабусею, але не впевнена, що це станеться. «Невже ж це все? Невже це й було моє життя? - Запитує себе Вілла. Вона вже змирилася з тим, що її мрії так і залишилися мріями, як раптом лунає дивний телефонний дзвінок – незнайомець робить їй незвичайну пропозицію. І, не розуміючи свого раптового пориву, Вілла мчить через всю країну, щоб піклуватися про молоду жінку, з якою ніколи не зустрічалася, про її маленьку дочку та їх собаку. Це імпульсивне рішення приведе Віллу у світ ексцентричних людей, які ставляться один до одного, як до родичів, і саме там вона несподівано знайде спокій, втіху та виконання своїх бажань. раптові зміни, про те, що доля крутить нас у своєму танці, і, танцюючи цей клок-данс, ми ніби запускаємо час назад, щоб знайти нарешті шлях до себе. І тоді ми, подібно до Вілла Дрейк, можемо побачити себе ніби збоку: «Вона собі бачиться фігуркою… що біжить по земній кулі, що пливе через космос».