Класичний пізніший роман Анни Каван. Переважно автобіографічний опис нещасливого дитинства, цей сміливий синтез мемуарів і сюрреалістичних експериментів описує поступовий відхід суб’єкта від денного світу прийнятої реальності. Короткі спалахи повсякденного досвіду з дитинства, підліткового віку та юності описані так званою «нічною мовою» — загостреною, декоративною прозою, яка звільняє ці події від похмурих асоціацій. Роман припускає, що всі ми розмовляли цим діалектом у дитинстві та у наших снах, але ці думки можна загострити або розшифрувати лише шляхом споглядання в темряві. Розкриваючи ту сторону життя, яку ніколи не бачить неспане око, але яку можуть раптово підкреслити сни та наркотики, це приголомшливе відкриття ілюструє, як ці нічні освітлення виявляють радість оповідача за живий світ.