«…Французи на Сході були тоді ще зухвалі, неввічливі, гордовиті та дратівливі. Дуже небагато з них на той час були приємними або хоча б стерпними в обігу. Потрібно було поводитися з ними дуже обережно, і той, хто сам був самолюбний чи вразливий – мав віддалятися від їхнього суспільства, щоб уникнути майже вірної сварки… Це відчували на собі люди всіх націй та всіх сповідань; всі так чутливо відчували це на собі, що я сам був свідком того, як не могли утриматися від особистої радості при звістках про поразку французьких військ навіть і ті люди, які побоювалися для нації своєї чи держави невигідних наслідків…»