«…наші російські слов'янофіли, і західні мислителі подібного з ними погляду могли ще думати, що «підняття слов'янського духу», бажане «зближення слов'ян», звільнення югослов'ян від влади іновірної — одним словом, що велика проти колишнього громадянська свобода негайно висловиться в них у більшій незалежності розуму, у більш ясній національній творчості на всіх теренах і на нових шляхах, які це відстале, але ніби «свіже» плем'я вкаже решті людства, вже стомленого довгою історичною боротьбою… Досі, однак, ми нічого подібного не помічаємо ні серби, ні болгари, ні слов'яни австрійські…»