Важко видати відьму заміж, особливо якщо сама вона цього не хоче. Навіть якщо вона гарна і з гарним посагом, влаштувати особисте життя їй анітрохи не легше. Та й як налагодити стосунки з пустельницею, яка жила в повному нежиті Безіменному лісі і яка випадково була прийнята за мертву і навіть похована за огорожею місцевого цвинтаря?! З усіма почестями, зрозуміло, але кому від цього легше? Вже точно, не самій відьмі. Та ще й хатинку її хотіли спалити. Ну і як тепер йти до розлюченої дівчини із простим проханням викликати весняний дощ, щоб полити посіви? Але хренодерчани зовсім не такі люди, щоб чогось та не придумати. І рішення знайшлося. І пролунав у Хренодерках грім…