Кохання не може бути вічним. Так зазвичай кажуть скептики. Втім, життя не втомлюється переконувати їх у протилежному. Спекельна історія кохання Івана Тургенєва і Поліни Віардо - дружини директора Італійської опери в Парижі Луї Віардо - тривала понад сорок років. Ця маленька негарна жінка зводила з розуму всіх чоловіків свого часу. Але тільки російський письменник І. Тургенєв зважився на найстрашнішу з можливих тортур душі. Він став другом сім'ї, а вона – його головним щастям та великим болем. Книга, яку ви тримаєте в руках, – доказ існування справжнього кохання довжиною в життя, найповніша версія роману в листах І. Тургенєва і П. Віардо, що коли-небудь видавалася в Росії. «Я підпорядкований волі цієї жінки. Вона заслонила від мене все інше, так мені й треба…» (І. Тургенєв) «Ми дуже добре розуміли один одного, щоб дбати про те, що про нас говорять, бо взаємне наше становище було визнано законним тими, хто нас знав і цінував …» (П. Віардо)