Ця нова книга Олександра Давидова не просто збірка повістей, або філософських притч, як їх називають деякі критики, а цілісний твір, об'єднаний спільною темою і єдиним героєм. У ній автор зберігає властиве його прозі поєднання філософської напруженості думки з гумором та іронією. Причому, як автор завжди наголошує, він звертається не до якоїсь групи інтелектуалів, а до всіх і кожного, не учительствуючи, а закликаючи до сотворчості в розв'язанні вічно актуальних проблем буття.