В останні роки однією з головних цілей «ліберальних» істориків-ревізіоністів став Георгій Костянтинович Жуков. У чому його не звинувачують – і в некомпетентності, і в самодурстві, і в жорстокості, і в зневагі солдатськими життями. Цілі подібної «критики» очевидні – очорнивши Маршала Перемоги, який став одним із символів найбільшого тріумфу СРСР, кинути тінь і на саме радянське минуле. підписом самого Жукова, розкриває його справжню роль головного «криза-менеджера» Червоної Армії та його неоціненний внесок у нашу Перемогу: «У 30-ті роковини Перемоги в Парижі висіли плакати з портретом Жукова та підписом: «Людина, яка виграла Другу світову війну». Це було, звичайно, перебільшенням, але раціональне зерно у цій фразі є…»