Мама затрималася на Марсі, а тато терміново відлетів до Сибіру. Одинадцятирічна Ліза разом із вірним роботом Боббе вирушає до Космічного центру Інституту часу – погостювати у дядька та підготуватися до концерту: їй доведеться читати вірші Заболоцького. Ніхто поки не знає, що в Інституті готується справжня диверсія… Одна фатальна випадковість – і Ліза разом із групою вчених потрапляє у незаплановану експедицію в пермський період. Материки мають незвичні контури, а динозаври ще навіть не з'явилися. До концерту цілих 290 мільйонів років, але Ліза серйозно ризикує на нього не потрапити… Невже Заболоцького прочитає хтось інший? Перспектива пропустити концерт лякає її набагато більше, ніж незнайомі земноводні та гігантські бабки. Вимушені мандрівники в часі повинні повернутися живими і неушкодженими, не залишивши в стародавньому світі жодних слідів, подібно до героїв оповідання Рея Бредбері «І вдарив грім». Адже до історії вони ставляться дбайливо – на відміну від тих, через чиюсь дурість і самовпевненість тут опинилися. Планам цих авантюристів необхідно перешкодити, і експедиція перетворюється на погоню крізь тисячоліття. Микола Пономарьов – автор винятково різносторонній: йому вдається і романтичний young adult («Точка біфуркації»), і антивоєнний постапокаліпсис («Місто без війни»), та науково для молодших читачів. Шанувальники Кіра Буличова та інших майстрів дитячої фантастики оцінять повість «290 мільйонів років тому й надалі». Спостерігаючи захоплюючий сюжет, читач дізнається багато про флору і фауну доісторичних часів.