Ярославу було 14 років, коли він втратив обох батьків в автокатастрофі і ледве вижив сам. Після всіх лікарень він потрапив у звичайний дитячий будинок, де живуть діти, що сьорбнули в житті горя, зрад та принижень. Потім у дитячий будинок прийшов працювати нічним вихователем Сергій, який служив у Чечні. Непросто було Сергію довести остаточно рішення взяти під опіку важкого підлітка. Але вірність Сергія своєму слову та підтримка його матері подолали всі перепони, Ярослав знову знайшов сім'ю та дім.