Друга половина ХХ ст. характеризується різким зміною структури захворюваності. Протягом багатьох попередніх десятиліть основною причиною захворюваності та смертності серед усіх контингентів населення, особливо дітей, були інфекційні захворювання. В даний час завдяки покращенню соціальних умов, створенню активних вакцин проти збудників інфекційних захворювань, а також розробці ефективних методів терапії, багато інфекційних хвороб повністю або майже повністю ліквідовано. Проте ліквідація інфекцій не призвела до очікуваного зниження смертності та збільшення тривалості життя населення, що пояснюється збільшенням кількості хворих із захворюванням серцево-судинної системи. Серед них найбільш поширеними є гіпертонічна хвороба та атеросклероз. За численними епідеміологічними дослідженнями видно, що у економічно розвинених країнах кількість людей із високим артеріальним тиском становить 8–15 % від населення. Захворюваність на гіпертонічну хворобу особливо велика у людей похилого віку.