Третя книга Софії Волгіної про Катерину Велику розповідає про заключні роки її життя, які були насичені великими діяннями освіченої Російської імператриці. Її, «ученицю Вольтера», цілком справедливо називають найрозумнішою головою у всій Європі. Приватне її життя вирує любовними пристрастями, які не впливають негативно на її внутрішню та зовнішню державну діяльність. Основна турбота російської імператриці – турбота про своїх підданих. Здатність глибоко розбиратися в людях, вміння використати їх найкращі здібності на благо Вітчизни, чимало вплинуло на поступальний розвиток усієї держави. Гучні перемоги в російсько-турецькій війні, реформи управління на місцях, відкриття шкіл для простого народу не тільки зміцнили її трон, а й принесли Катерині Великої заслужене всенародне кохання.