Софія Волгіна змалку цікавилася вітчизняною історією. Написавши роман про депортацію російських греків, охопивши історію піввікового періоду їхнього життя, вона не думала, що колись напише про ще більше. Тема Росії, її духовного розвитку, підняття російського духу, розвиток економіки, культури, міжнародного становища, любові та відданості Батьківщині, почуття гордості приналежності своєму народу та багато інших аспектів історії країни завжди були їй не байдужі. Сама гречанка, вона хотіла показати, як німкеня Ангальт-Цербстська принцеса, яка волею долі опинилася на російському престолі, стала російською духом і вважала російський народ найкращим у цілому світі. Автору книги захотілося показати якомога ширше життя і діяльність, психологію взаємин із фаворитами та оточуючими вельможами, дипломатами, військовими діячами та простим народом, що охоплюють період всього її тридцятичотирирічного правління Росією. Катерина Друга була Великою государинею для російського народу. Вона зуміла залишити майбутньому Росії освічених людей нової формації, для яких честь і слава Вітчизни стояли на першому місці. Як зумів автор висвітлити вік Катерини, судити читачам.