Обидва учасники листування — люди відомі. Журналіст, мемуарист та громадський діяч Марк Веніамінович Вишняк (1883–1976) найбільшої популярності набув як одного із співредакторів знаменитих «Сучасних записок» (Париж, 1920–1940). Критик, літературознавець і поет Володимир Федорович Марков (1920–2013) був молодшим на 37 років і належав до іншого покоління у всіх сенсах цього слова і навіть до іншої хвилі еміграції. На момент початку листування Марков удвічі молодший за Вишняка, першому — 34 роки, а другому — за 70. Але справа навіть не у віці. Вишняк все життя був людиною суспільної складки, над чим негайно почав кепкувати Марков, який ніколи в ці ігри не грав і залишався індивідуалістом. Не дивно, що вони відразу почали сперечатися один з одним майже за всіма пунктами. Не дивно і що листуванні не судилося стати довготривалим. Скоріше дивно, що між такими різними людьми листування взагалі почалося. Для початку кожен спробував перетягнути опонента на свій бік, потім, усвідомивши всю безнадійність цього, спробували хоча б порозумітися і виразно викласти власні позиції. Коли не вдалося й це, почали підсівати один одного і ловити на неправильному слововжитку, незабаром листування природним чином і обірвалося. Але листи, що збереглися, дуже показові для настроїв двох типів людей літератури. Принаймні всю прірву нерозуміння вони розкривають дуже переконливо.