«… Мережковський-поет невіддільний від Мережковського-критика та мислителя. Його романи, драми, вірші говорять про те ж, про що його дослідження, статті та фейлетони. „Символи“ розвивають думки „Вічних Супутників“, „Юліан“ та „Леонардо“ втілюють в образах ідеї книги про „Товстого і Достоєвського“, „Павло“ та „Олександр I та декабристи“ дають передумови до тих висновків, які викладені Мережковським на стовпцях "Мова" та "Російського Слова". Поезія Мережковського – ряд розрізнених віршів, підказаних випадковостями життя, які, напр., вірші його однолітка, справжнього, вродженого поета, До. Фофанова. Поезія Мережковського не імпровізація, а розвиток у віршах певних ідей, і низка збірок його віршів здаються стрункими віхами пройденого ним шляху. …» (В. Брюсов)