Машина сама буде оповідачем від першої особи. І хоч "я" оповідача маскується під його власну особистість, насправді це зовсім не так. Оповідач завжди вдає, примушуючи нас повірити, ніби був очевидцем тих історій, які розповідає. Що навряд чи відповідає дійсності. Але машина дуже швидко освоїлася з першою особою, а також з усіма її правами та привілеями. Підозрительно швидко, з погляду. <...>Ти усвідомлюєш себе в якийсь тимчасовий момент, який не має ні початку ні кінця. І невдовзі розумієш, що почати перше оповідання, яке передувала б і пояснювало всі інші, немає жодної можливості. Хіба що почати від початку – але це занадто просто, щоб розглядати таку можливість серйозно. Потрібно продовжувати. А це складно. Щось вічно вислизає. Щось залишається за межами. Саме тому так важко створювати машини-оповідачки. Продовжувати можна, це не проблема. Але як – про як? - Почати? У такій ось розгубленості я і перебувала. Відтепер зрозумійте, що «я» – це я. Я машина Шехерезада, а моє походження вкрите мороком. ...»