На мосту чужого міста стояла жінка. Вона пережила так багато, що, здавалося, вже немає сил впоратися з новим горем. У руці її переливався перламутровий гудзик, таємно відірваний від плаща в бутику,— немов символ гріха, останнє свідчення безцільного і порожнього життя. Золотилася в променях літнього сонця річка, а жінка не знала, як пережити зраду чоловіка і що зробити з власним життям. І в цей момент зовсім несподівано до неї прийшов порятунок.