«Якимось чином у Вальки з п'ятого під'їзду почали виконуватися всі бажання. Абсолютно все. Що не забажає – хопа – є. Причому це не казка, і не сподівайтесь. У неї і до того не все гаразд було з мізками. Нервові клітини, типу, перебір. Генетика така. Взяти бодай її ім'я. Валентина Володимирівна Федоткіна. Так? Як же! Нічого подібного…» Розповіді Галини Артем'євої – мудрі, тонкі та чесні. Усі вони – про нас, звичайних людей, які живуть своїм звичним життям. Це історії про радість і смуток, про спокуси і ті звичайні чудеса, які часом рятують нас у найважчі моменти, про байдужість і безмежну любов.