Микола Федорович Федоров — російський філософ, яким захоплювалися його сучасники, а нащадки назвали «московським Сократом». Він стверджував, що «будь-яка філософія неспроможна, коли вона є думка без діла», був переконаний, що причиною ворожнечі людей є смерть, основою культури - воскресна пам'ять і що людство стане братством тільки тоді, коли поверне до життя всіх померлих. Філософ-футуролог, родоначальник філософії російського космізму, Федоров закликав перейти від експлуатації природи до свідомо-творчої її регуляції, освоїти космічні простори та зробити організм людини «повноорганним» та досконалим. До книги увійшли найвідоміші твори Федорова — «Питання про братерство і спорідненість…» і «Супраморалізм», а також невеликі статті та нотатки — про людину і природу, смертність і безсмертя, сенс і призначення мистецтва. Тексти супроводжуються коментарями та поясненнями Анастасії Гачової.