Ми загинемо вчора

після оплати (24/7)
(для всіх пристроїв)
(в т.ч. для Apple та Android)
Насправді я не воював і не служив. Так трапилось. Однак війна живе в серці та крові з весни 1996 року, коли я вперше на ній побував. На Волховському фронті, навесні 1942 року. Я не обмовився, я потрапив на ту війну як похоронна команда. Зазвичай нас називають пошуковими системами, проте ми саме похоронна команда. З того часу я так і залишився на тій війні. Лезнінський плацдарм, село Пєхово, плацдарм Водосу, болото Невій Мох, Мекензієві гори… 59-а армія Волхівського фронту, 1 МВДБ Північно-Західного фронту, Приморська армія 4-го Українського фронту. Скільки особисто я підняв та поховав? Не знаю. Не рахую я. Можна, звичайно, статистику знайти, напевно, десь близько 200 бійців і командирів. Тільки навіщо це? Ми – солдати тієї війни. І крапка.
Характеристики
- ФІО Автора
- Алексей Ивакин Геннадьевич
- Мова
- Українська
- Дата виходу
- 2009
Відгуки
Глибока і зворушлива книга про війну та людську пам'ять
Ця книга справжня ода тим, хто пережив жахи війни, навіть якщо сам автор не брав у ній безпосередньої участі. Його розповідь про похоронну команду, яка піднімала та ховала загиблих, наповнена емоціями та глибокими роздумами про втрати, пам'ять і людяність. Автор вміло передає атмосферу тих часів, описуючи не лише жахи війни, а й людські стосунки, які виникають у найскладніших обставинах. Кожна сторінка пронизана болем і смутком, але також і гідністю тих, хто виконував свою місію, навіть у найтемніші часи. Це книга, яка змушує задуматися про ціну миру та важливість пам'яті про загиблих. Рекомендую всім, хто хоче зрозуміти, що таке війна не лише з точки зору бійців, а й з точки зору тих, хто залишився в тіні, виконуючи свою важливу роль.