«… Поки Румянцев з Крузенштерном дивилися карту, Шишмарьов розповів про плавання і лавірування у льодах і скінчив тим, що, як там не похваляйся, ось, мовляв, безсмертного Кука обскакали, проте повернулися – не пройшли Північно-західним шляхом. — Молодий квас, який не забродив, — засміявся Микола Петрович і сказав Крузенштерну: — Все молодим мало, га? - І знову поставився до Гліба Семеновича: - Жоден мореплавець без вашої карти не обійдеться, пане. Чи не так? А якщо так, то й нема чого бога гнівити. Он, дивіться, вже на що англійці прудкі, а теж знаєте… Втім, цей предмет для Івана Федоровича коронний… Іван Федорович, батюшка, що там ваш Барроу пише? Як там у них, га? <…>

Крузенштерн говорив про нові та нові англійські «замахи» до відшукання Північно-західного проходу. Румянцев кивав сивою головою; Шишмарьов слухав, стискаючи підлокітники крісла, подавшись уперед. А щойно замовк Крузенштерн, граф, загадково мигнувши Глібу Семеновичу, потягся до столика, на якому лежав портфель зеленого сап'яну. …»

Це видання є скороченим варіантом книги "Капітани шукають шлях" (1959 р.)