Книга історика та реконструктора Катерини Мішаненкова присвячена розвінчанню популярних міфів про епоху середніх віків. У Середні віки люди були страшенно брудними та смердючими – ніколи не милися, одяг не прали, лицарі ходили в туалет просто під себе, в обладунки. Широкостатеві капелюхи носили, щоб захищатися від помиїв та вмісту нічних горщиків, що постійно виливаються з вікон. Королева Ізабелла Кастильська заприсяглася не міняти білизну, поки маври не будуть вигнані з Іспанії, і милася лише двічі на життя. Від Людовіка XIV смерділо «як дикого звіра». Король Фрідріх Барбаросса мало не потонув у нечистотах. А на вікна британського парламенту вішали ароматизовані фіранки, щоб захиститися від сморід, що походить від Темзи. Що з цього правда, а що вигадка? Як була реально влаштована середньовічна лазня чи туалет? Як часто прали білизну та якими пахощами користувалися наші предки? Давайте звернемося до фактів.