Приватний детектив Ніцан розслідує злочини, скоєні за допомогою магії. Бик вийшов кумедний. Веселий, принаймні. Праве око його лихоманько підморгнув Ніцану. Сищик сподівався, що веселий характер охоронного зображення не послабить його ефективності. – Ви б відійшли… – буркнув він. – Розумію, що минулого разу з вами нічого не трапилося, але чи мало... Вдова підняла руки вгору так, що широкі рукави верхньої сукні-накидки впали на плечі, і продемонструвала детективу по десятку охоронних браслетів. – Ми традиціоналісти, – повторила вона. – На мою думку, ви мене слухали неуважно. – Зате я – не традиціоналіст, – похмуро повідомив Ніцан. – І ми у мене вдома. Ще раз прошу вас відійти. Якби ви знали, скільки традиціоналістів... - він не закінчив фрази, але виразно махнув рукою....»