Лікар за освітою, «антирадник» за духом і найяскравіший новатор у російській прозі XX століття, Аксьонов вже на самому початку свого шляху намітив теми та проблеми, які хвилюватимуть його і в період зрілої творчості. Перші повісті Аксьонова започаткували так званою «молодіжною прозою» СРСР. Саме тоді вперше з'явився вислів «шістдесятники», який став позначенням цілого покоління та епохи. Проблема конформізму та лояльності режиму, готовність заради дружби поступитися принципами та службовими перспективами – все це буде в прозі Аксьонова і через роки. Але ніхто не напише про все це краще, ніж той, хто зіткнувся з цим уперше, був молодим і відчайдушно вірив у справедливість.