Блискуча, блискуча, ні на що не схожа, проза Василя Аксьонова увірвалася в наше життя шістдесятих років (минулого вже століття!) як порив свіжого вітру. Номери "Юності", де друкувалися "Колеги", "Зоряний квиток", "Апельсини з Марокко", зачитувалися до дірок. Його молоді герої, «зоряні хлопчики», веселі, романтичні, намагалися жити вільно, спілкувалися своєю мовою, сленгом, як говорили тоді, стебла, як би ми сказали тепер. Нехай і нинішній читач відкриє для себе світ раннього Аксьонова та його героїв, по суті так схожих на нинішніх молодих людей.