Псалтир (хвала, хвалення, хвалебна пісня, у Євр.— книга хвалень) — одна з книг Старого Завіту, що зараховується до розряду вчительських. Називається так тому що більшість псалмів, що містяться в ній, містять у собі хвалення, подяку Богу. Свою назву отримала від Грецького слова ψάλλω — οξώ, ς як псалми в юдейській Церкві були співані і розігрувалися на музичних інструментах. Книга Псалтир складається із 150 псалмів та ще одного CLI, якого немає на Євр. мовою і який перекладено Грецькою. Крім Давидових псалмів, що містяться в Псалтирі, яких не менш як 78, є ще один (LXXXIX), що належить Мойсею, одинадцять псалмів (41—48, 83, 84, 86) Левитів, синів Кореєвих, дванадцять (49, 72) -82) Асафа пророка, також з коліна Левіна, один (LXXXVII) Емана та один (LХХХVIII) Ефама, сучасників Давида. Усі зазначені псалми, на думку тлумачів Свящ. Писання зібрані в одну книгу первосвящеником Ездрою. Про Псалтирь особливо слід помічати наступне: вона, разом із вченням благочестя, містить також і багато пророцтв про Христа Спасителя, як наприклад у пс. XXI Давид зобразив хресні страждання Спасителя з такою точністю, як би той псалом був писаний біля самого хреста. Означена священна книга є чудовим керівництвом до молитви і прославлення Бога, і тому невпинно вживається в церковному Богослужінні. Ап.Павло сповіщав віруючих займатися псалмоспівом (Еф. V,19, Кільк. III, 16). І дійсно, віруючі в перші часи постійно займалися співом псалмів, і тим самим надихали себе в подвигах благочестя; псалмами насолоджували важкі дні гонінь і збуджували себе до мужнього перенесення страждань; псалми служили їм приємним відпочинком під час різних праць та занять, і повчальною розвагою під час відпочинку. "Трімледілець, пише бл. Ієронім до Марцелли (пис. 44), йдучи за плугом, співає алілуйя; покритий потім жнець розважається псалмами, і виноградар, зрізуючи кривим ножем виноградні гілки, співає щось із Давида". Так для всіх і в будь-який час життя і за всіх обставин Псалтир служила в давнину найприємнішим і найкориснішим заняттям. Вона, за змістом своїм, ніколи не втрачає свого значення і для будь-якої благодумної людини. "Я думаю, пише св. Опанас Вел., що в словах цієї книги виміряно і обнято все життя людське, всі стани душі, всі рухи думки, так що в людині не можна знайти нічого більше. Чи потрібно робити покаяння та сповідь? Чи пригнічує тебе скорбота та спокуса? Чи женуть тебе, чи будують проти тебе підступи? Чи зневіра опанувала тебе? Чи, бачачи себе щасливим, а ворога приниженим, бажаєш принести Господу подяку і хвалу? Усі можуть знайти собі в Божественних псалмах повчання. Нехай читають їхні слова про кожен із цих станів, і кожен буде підносити їх Господу, як би про нього вони були написані" (лист до Марк. про Псал.). "Який приємний супутник для людей на всіх пунктах їх життя пророк Давид, пише св. Григорій Ніський. Як добре пристосовується він до будь-якого духовного віку і поділяє всякого роду заняття! воїнів зброєю, для подвижників повчанням, для тих, хто навчається боротьбі палестрою, для переможців вінцем, на бенкетах веселощами, на похороні втіхою. Немає хвилини в нашому житті, яка була б позбавлена всякого роду приємних його благодіянь. Чи є якась молитва, якою б не підкріплював Давид? Чи є якесь святкування, якого б не зробив світлим цей пророк”? (Слово на д. Вознесіння). За своїм великим значенням, Псалтир і в нашій Православній Вітчизні з давніх-давен користувалася особливою повагою, і не тільки при Богослужінні, а й у побуті життєвому.

Біблійна енциклопедія., 1891р.