Князь Олег, прозваний «Річим», правив у Новгороді наприкінці IX століття як наступник Рюрика та «дядько» (вихователь) його сина Ігоря. Він захопив Київ, об'єднавши два головні центри Стародавньої Русі, здійснив зі своєю варязькою дружиною зухвалий похід на Константинополь, воював на Кавказі та берегах Каспію. Крім цього, про життя та загадкову смерть Олега не відомо майже нічого. Легенди про його діяння відбилися в першому російському літописі, Повісті минулих літ, а пізніше втілилися в «Історії» Η. М. Карамзіна та знаменитої «Пісні про віщого Олега» А. С. Пушкіна. Книга відомого історика Євгена Пчелова — перша спроба реконструювати біографію Олега-Хельги на основі широкого кола давньоруських, скандинавських, візантійських та східних джерел тієї епохи, коли зусиллями «віщого» князя на сході Європи створювалася багатонаціональна Давньоруська держава.