Аннотація в друкованому виданні відсутня

***

Аннотація перекладача до електронного варіанту:

«Чоловічий» переклад знаменитої «The Catcher in the Rye» великого американця, виданий у 1998 році.

***

«Мене часто запитують, чого, мовляв, я взявся за якусь старість. І взагалі, чи потрібно перекладати вже перекладене. Моя відповідь однозначна - так! <…> Ось, наприклад, говорять про „The Catcher in the Rye“, мовляв, минуле століття, нехай шістдесятники тягнуться від свого хлопчика-бунтаря, а самі спрятали книгу тільки в „жіночому“ перекладі сорокарічної давнини, тобто ще совковому , піднагляд. А чи відомо їм, наприклад, що після виходу повісті в США її в деяких середніх та вищих навчальних закладах заборонили до вивчення через «велику кількість богохульства і брак любові до батьківщини»? „Як? Де? - Дивуються. — А ми не помітили. Читали наче уважно“. Читали уважно, та зовсім не ту книгу, яку написав Салінджер,— із зазначених трохи вище причин.»С. Махов, з передмови.

«Очевидна полемічна спрямованість цієї перекладацької праці: щоб відрізнятися від попередників, Махов називає Селінджера Салінджером і невпинно, в кожному рядку, сперечається з Райт-Ковальовою, чиї переклади в його передмові названі „совковими "і" жіночими ". Звичайно, такого роду перекладацький екстремізм не йде на користь тексту, і все-таки ця спроба дати читачеві „нового Селінджера“ заслуговує на увагу, оскільки при всій блискучій майстерності Р. Райт-Ковалевої її переклади Селінджера дійсно згладжують „гострі кути“ …обмеження Досить очевидні: молодіжний сленг, який має адекватного аналога, чарівні перетворення гамбургерів, постійне пом'якшення грубуватою, дерганой інтонації оповідача. Ці вади часто пояснюють цензурою: Р. Райт-Ковальова зовсім не була тією доброчесною жінкою, якою уявляє її собі сучасний читач, любила і вміла використати міцне слівце, благала редактора дати вставити хоча б слово „говнюк“, але навіть цього їй не дозволили… ».Олександра Борисенко — Про Селінджера, «з любов'ю та всякою гидотою» // «Іноземна література», 2001, № 10.{1}