«На протязі цілого дня, до під'їзду великого будинку то й річ під'їжджають візники з сідницями і валізами. Сідки різні: чоловіки й жінки, молоді й літні, але все більш або менш погано одягнені, з печаткою провінційності у всій зовнішності, з виразом чи то розгубленості, так і якогось радісного переляку. Потрапляються особливі, різко впадаючі в очі костюми: то сибірська доха, хутром нагору, то кавказька бурка, з-під якої стирчить кінець Бог вести для чого підвішеного кинджала, то якесь довге петербурзьке жоден рудий пальто Якого воно фасону, то нарешті дамська тальма, оброблена такими дивними бісерними і скляними павучками, яких не знайти у всій Перинній лінії. Валізи теж різні: великі, плоскі, з протертими кутами і наклеєними квитками від усіх станцій відправлення, перев'язані мотузками кошики, вишиті гарусом мішки, і нарешті просто вузлики, невміло обмотані ремінцями з відірваними пряжками.