«Навіщо ви оселилися у цьому будинку? – запитав мене тоді хлопець на прізвисько Горох. - Негайно їдьте звідси! Буде біда! Але я не послухав його і не розповів про попередження батькам, бо не знав, наскільки небезпечно жити по сусідству з відьмою... Проте невдовзі з'ясувалося: цей Горох помер багато років тому... Значить, я розмовляв з привидом? Але це мене анітрохи не злякало. Адже лякати почало зовсім інше: шарудіння, стукіт кігтів по підлозі, відчуття присутності в будинку чогось невідомого... Вона мені тільки бачиться чи існує насправді – ця примарна біла кішка з кошмарною усмішкою?..