«Я пам'ятаю, ніби це було вчора, як, важко ступаючи, він дотягся до старої поганої сосни, сперся на неї плечем, зітхнув і сів стомлено на землю. У нього тремтіли руки, він дістав з ранця дивовижну м'яку пляшку і почав пити і, випивши до половини, завмер, немов прислухаючись до себе, перевіряючи – чи правильно розходиться по нутрощах вода? Потім втягнув голову в плечі і залишився сидіти, як замерзла чайка…»