«…Якби в нас могло скластися суспільство з молодих, діяльних людей, обдарованих справжніми здібностями; якби ці люди – з почуттям своєї гідності, але без будь-якої гордовитості, властивої лише низьким душам – цілком присвятили себе літературі, поєднали свої таланти і при вівтарі благодійних муз обіцяли ревно поширювати все витончене, не для власної слави, але з благородної та безкорисливої любові до добра; якби ця люб'язна мрія колись перетворилася на суттєвість: то я з радістю, серцевою радістю пішов у морок невідомості, залишивши цьому поважному суспільству видавати журнал, гідний благовоління російської публіки. В очікуванні цього робитимемо що можемо…»