«…К. Бальмонт по праву вважається одним із найкращих російських поетів. Поривчастий, що захоплюється і захоплює, він збагатив російську поезію цілим рядом нових почуттів, образів та думок. Покинуті ним девізи продовжують жити досі. …» (Н. Гумільов) «… Бальмонт насамперед – „нова людина“. До „нової поезії“ він прийшов не через свідомий вибір. Він не відкинув "старого" мистецтва після розумової критики; він не поставив собі завдання бути виразником певної естетики. Бальмонт кує свої вірші, дбаючи лише про те, щоб вони були на нього красиві, на нього цікаві, і якщо поезія його належить "новому" мистецтву, то це стало поза його волею. Він просто розповідає свою душу, але душа в нього з тих, які недавно почали розквітати на нашій землі. У цьому вся сила бальмонтовської поезії, вся її життєвість, хоч у цьому і її безсилля. …» (В.Брюсов)