Ні в творах і листах Лермонтова, що дійшли до нас, ні в спогадах про нього немає жодних слідів, які вказували б на знайомство його з готичним романом XVIII століття. Імена Радкліф і Льюїса мали, проте, потрапити до поля зору. У 1830 році юнак Лермонтов з особливою увагою читає «Листи та щоденники лорда Байрона з нотатками про його життя», видані Томасом Муром, наголошуючи на рисах подібності між своєю і Байроновою біографією. У процесі читання Лермонтов неминуче мав зустрітися зі згадкою Льюїса, з яким Байрон тісно спілкувався в 1813–1817 роках Англії та Італії. Характеристики Льюїса у Байрона говорять про безперечну і міцну прихильність, але не позбавлені частки іронії.