«…І почорніло море від чужих кораблів, душно стало в небі, обплетеному чужою магією. Піднявся в степу пил, збитий тисячами ніг. У глиб рівнин, до далеких пагорбів, до сухих пустель відійшли кочівники, споконвічні мешканці цих земель. Зрадою і мудрістю імперських послів одна одною розривалися древні договори, відверталися від девір перевірені союзники. Армія підійшла до кордонів царства. Владика девір знав, наскільки жорстока логіка цифр, але знав він і обов'язок, покладений колись на його народ творцями цього світу. Мовчазні дружини залишали стіни граду, йдучи за своїм царем і своїм призначенням…»