«…Нашу увагу привернув здоровенний мужик, що біжить по ще не скошеному полю, в квітчастій сорочці і в'язаній шапочці з пензликом, що бовтається. Він навіть не біг, а якось картинно підстрибував, розмахуючи руками і, здається, маючи намір вискочити на дорогу раніше, ніж ми проїдемо повз. Чоловік встиг, і ми побачили, що з одягу на ньому ще й квітчасті сімейні труси, взуття ж як таке відсутнє.— Чого йому треба? — про всяк випадок, пригальмовуючи, спитав Миха.— Може, попросить підвезти? — знизав я плечима. Замість цього здорованя навіщось схопився однією рукою за автомобільну антену, а іншою, неначе лякаючи дитину, що занедбає, зробив Міхе „козу рогату“…»