«…— Сиди, клієнте, — Ольга недвозначного направила на рибалкову рушницю.— Борзела! - Вибухнув той. — Думаєш, я про твої витівки не скажу Борису Миколайовичу? Ану, дай сюди! Дмитро спробував вирвати рушницю, але човняра боляче вдарила його по руці і тут же, зробивши випад, тицьнула кінцем стовбура йому в груди. Поштовх виявився настільки сильним, що Дмитро втратив рівновагу, схопився за невисокий борт, але все одно перекинувся у воду. Коли виринув, човен хитався від нього за півтора метри.—Стерво! — виплюнув він воду, що потрапила в рот, і швидко погріб до човна. Але в цей час запрацював мотор, і човен віддалився ще метрів на п'ять.— Ти мене не наздоженеш,— нахабно повідомила Ольга, яка сиділа на кормі. — Назад пливи до острова. А то втопишся...»