«Павло не очікував, що все виявиться так просто. Переліз через паркан, переступив через пару грядок з полуницею, постукав у віконце… і віконниці одразу відчинилися. Маша, що з'явилася в отворі, приклала свій тонкий пальчик до губ, їм же недвозначно поманила Павла. Ще сьогодні вранці він міг про це тільки мріяти. Безшумно залізти у вікно було три секунди. Дівчина так само безшумно прикинула віконце і засмикала його тюльовою завісою, крізь яку місячне світло добре освітлювало маленьку, скромно обставлену кімнатку…»