Переклад: Олексій ПоляріновРедагування: Маргарита Савченко

Музика може перенести нас у висоти чи глибини емоції. Вона може переконати нас купити щось, або нагадати нам про нашу першу любов. Вона може витягнути нас із депресії, коли вже ніщо не здатне цього зробити. Вона може змусити нас танцювати у потрібному ритмі. Але влада музики йде поширюється набагато, набагато ширше. Насправді, музика впливає на більшу кількість областей нашого мозку, ніж мова, люди – це музичний різновид. Співчутливі, чарівні розповіді Олівера Сексу про людей, які щосили намагаються пристосуватися до різних неврологічним умовам, істотно змінили нашу думку про власний мозок і людський досвід . У Музикофілії він досліджує можливості музики через окремі ситуації з пацієнтами, музикантами та звичайними людьми — від людини, ураженої блискавкою і раптово вирішив стати піаністом у віці сорока двох років, до групи дітей із синдромом Вільямса, які гіпермузичні від народження; від людей з "амузією", для яких симфонія - лише гуркіт горщиків і каструль до людини, пам'ять якої здатна зберігати лише сім секунд, у всьому окрім музики. .

«Звучання пестять смертний слух,Але музика німа мені миліша»,Джон Кітс, «Ода грецькій вазі»[48]

Музика грає в моїй голові,Знову і знову і знову ,І немає їй кінця.Керол Кінг.