«Якщо з кантових «Критик», що мали на меті покласти край метафізиці, вийшли проте чисто метафізичні системи Шеллінга, Гегеля і Шопенгауера, то й з неокантизму, критицизму, що замінив трансцендентальний ідеалізм ідеалізмом критичним і чистий розум психофізичним. системи психофізізму Фехнера, який сам вбачає схожість між своїм вченням і Шеллінговим, і психофізичного монізму Вундта, монізму, в якому знаходять схожість із системою Гегеля, хоча сам Вундт цього не визнає…»