У мирній конторі є неробством трудяги-архітектори, мріючи про якусь яскраву подію. І подія не змушує на себе чекати — в актовій залі виявлено труп. Жертву задушили поясом від пересічного конторського халата. І підозра падає одразу на всіх, адже саме в таких халатах і розгулюють співробітники бюро. Пані Іоанна вирішує, що від міліції користі мало, а тому сама береться за розслідування. Але колеги її — рідкісні бестолочі, на жодне запитання виразно відповісти не можуть, захоплено підозрюють один одного і безсоромно брешуть. А ще нескінченно їдять-п'ють, розбираються з коханцями-коханками, пишуть абстракціоністські полотна, підслуховують-підглядають — і в цій плутанині Івана намагається відшукати вбивцю. А заразом розібратися у власних почуттях і з'ясувати, що вона відчуває до слідчого, якого встигла нагородити прізвиськом Диявол.