У морській прозі Олександра Покровського, яка вже стала класикою жанру, завжди було місце романтичним і зворушливим історіям. Якщо вони не виявлялися відкрито, то завжди були присутніми як натяк і прихований підтекст у їдких та брутальних оповіданнях. Як щасливий варіант розв'язання безвихідного і скорботного буття. Читаючи казку, ми ніби звертаємося не тільки до дитинства, яке все-таки живе в нас, але й до чистих сутностей нашого дорослого життя – вірності, любові та надії. Повість «Мангушев і блискавка» метафорично пов'язана з казковою темою.