«…Хтось казав, що Єва – велика егоїстка. У тридцять років зробила аборт, від чоловіка, між іншим. Гучно заявила: – На біса мені діти? Подивишся на всіх на вас – і захочеш остаточно. Б'єшся, рвешся на шматки – соплі, пелюшки, а в шістнадцять років плюнуть у морду і грюкнуть дверима. Ні, звільніть. З цим можна погодитися, а можна і посперечатися. Але сперечатися з Євою чомусь не хотілося. Судження її завжди були досить різкі і безкомпромісні. — А як самотня старість? – запитував хтось єхидно. – Розберуся, – кидала Єва. – Були б кошти, а склянку води та за гроші подадуть. Натомість проживу життя як людина. Без хамства, принижень, страху та образ. Єву, звичайно, всі кумушки тут же засудили: що це за жінка, яка не хоче дітей? Холодна та розважлива егоїстка. І все їй відгукнеться, ніхто не сумнівався…»