«Червоні маршали» Романа Гуля — твір багато в чому унікальний. Сам автор — ветеран білого руху, учасник першого Кубанського («Льодового») походу Добровольчої армії — бився з цими «маршалами» на полях громадянської війни, бачив у них насамперед ворогів, але ворогів сильних, переможних, які виграли ту страшну братовбивчу війну .Цікавість, хворобливий інтерес переможеного до переможців? Що рухало Ґулем, коли в еміграції він взявся писати про вождів Червоної Армії? Матеріалу було мало, і сам Ґуль не завжди вважав його достовірним. Він таки не повірив офіційним біографічним даним про В.К.Блюхера, які були опубліковані в радянській пресі, продовжуючи вважати Блюхера німцем, революціонером-інтернаціоналістом. Нариси про червоних командирів створювалися в 20—30-ті роки. Офіційно звання «маршал» у Радянському Союзі тоді ще не було. Ґуль обрав небагатьох, кого сам вважав гідними «маршальського жезла». І він не схибив. Із чотирьох вождів Червоної Армії, чиї біографії він написав, троє — за винятком загиблого Г. І. Котовського — справді стали маршалами Радянського Союзу. Згадав Роман Гуль і про четвертого, про Семена Будьонного, але його Гуль не вважав самостійною політичною та військовою фігурою, і короткий нарис про нього дав як складову частину опису життя «І-го червоного офіцера» Клима Ворошилова. Ще один із п'яти перших маршалів Радянського Союзу, Олександр Ілліч Єгоров, чомусь випав з поля зору автора «Червоних маршалів». А шкода, постать була не менш колоритною, ніж Тухачевський чи той же Котовський. Звичайно, біографії, написані ворогом командирів Червоної Армії, не можуть бути абсолютно об'єктивними. У відкритій пресі матеріалу було недостатньо. Щось Гуль узяв із чуток, щось із анекдотів. Але характери своїх героїв він вгадав правильно, і завдяки цьому книга наповнилася чарівністю достовірності і стала бестселером. Вона видавалася та перевидавалася за кордоном, витримала кілька видань у пострадянській Росії. На Гуля стали посилатися журналісти, публіцисти, до його праці зверталися письменники, яких надихала тематика громадянської війни. Пропоноване видання «Червоних маршалів» Романа Гуля теж унікальне. Розроблено та додається ціла система історичних довідок та коментарів, виконаних фахівцями-істориками, завдяки чому образи «червоних маршалів» набули нових відтінків, стали вірогіднішими. Крім того, для повноти картини, до серії нарисів, написаних Романом Гулем, додана біографія С.М. Буденного, який по праву може вважатися одним з легендарних, самобутніх героїв того трагічного часу. їх надії.