Роман Олдоса Хакслі «Це опале листя» (назвою для якого послужив рядок із класичного вірша Вордсворта) стилістично продовжує цикл книг цього видатного письменника про «втрачене покоління» британських інтелектуалів.Багата вдова-меценатка намагається відродити епохи Відродження – проте ні поет, змушений підробляти редактором бульварної газетенки, ні жвава письменниця, що крутить роман з дотепним чепуруном, ні тим більше старіючий філософ, під шумок, що полює за посагом дурочки-спадкоємиці, явно не здатні претендувати на нових Боккаччо та нових да Вінчі. Однак Хакслі не був би самим собою, якби цей легковажний, загалом, сюжет не перетворився під його пером на блискучий витвір мистецтва – витвір розумний і тонкий, в якому уїдлива сатира поєднується з глибокою філософією.