Бретань… Кельтська Арморика, яка зберегла пам'ять про давні жахіття і збагатилася новими християнськими враженнями. У її лісах жили вовки-перевертні і дикун Мерлін, біля доріг водили хороводи карлики, по пустках блукав вісник смерті Анку, мертва голова завзято переслідувала людей, нічні прачки душили їхньою випраною білизною, а примари ночі лякали своїми сумними криками. На місяці була помічена підозріла тварюка, яка поряд з диявольськими камінням успішно запліднювала молодих бретонок. Жіль де Ре залив дитячою кров'ю півгерцогства, а іншу половину заселили дивакуваті звірятка. У храмах і будинках зберігалися зловісні книги, болота і колодязі вели прямо в пекло, і навіть, спливши в море, легко було нарватися на корабель мерців або зустріти жителя міста, що потонуло. Яке походження жахів Бретані і в чому їхня своєрідність? На ці запитання відповідає книга.