Повість-казка про хлопчика та його друзів написана Лао Ше у 1931 році, коли він працював викладачем китайської мови в одній зі шкіл Сінгапуру. кранів течуть чай і молоко, де все дають задарма — в крайньому випадку, за дитячу іграшку. Чжан (а цей образ являв собою дуже зухвалу сатиру на тодішнього китайського правителя Чан Кайші) підлещується перед сильними, карає слабких, влаштовує серед мавп збори, на яких виступає тільки сам, і оголошує заздалегідь приречену на поразку війну вовкам. Ще смішніше виглядає мавпа військ. Дозорець, втираючи сльози, повідомляє цареві, ніби на них йде восьмисоттисячна вовча армія. Сам він нічого не бачив - так сказав один вовк, якого мавпи змогли захопити лише сплячим. Мавпячі кавалеристи скачуть верхи на баранах, причому просуваються повільніше піхотинців, бо бояться впасти. Коли Чжан посилає своє військо на схід, воно йде на захід, а коли армію посилають на захід, вона йде на схід, — словом, солдати шукають не битви, а спокійнішого містечка. але Сяопо бачить його у свій день народження і все сприймає весело.